- Жінко,чого Ви плачете?....
Ваш син-герой.....
Ви, що не бачите....
Ще цей хлопчина і он той...
- Героєм ....був мені
завжди....
з тих пір коли почав ..іти...
з тих пір...коли сказав він
мама.....
я так раділа...так ридала....
Від щастя сльози проливала...
так ніби знала..ніби
відчувала.....
я так його тримала...так
оберігала...
та все ж пішов....за іншу
битись маму....
мені ж залишив вічну рану...
А я дзвонила, кажу :"Сину,
іди додому..бо там гинуть...."
А він:"Неправда...тут все
мирно..."
Мені від того було дивно.....
І я його чекала...так
чекала....
він вернеться..я вірила..я
знала....
І він приїхав не колись..а
нині....
виходжу я...дивлюсь ..
моє дитя у домовині...
"як справи синку?ну кажи як
справи?....
чого мовчиш...не хочеш
подивитися на маму?
відкрий же очі....вставай...ти
хочеш так лежати?
втомився ,певно...вирішив
поспати....
Боже ..я тебе укрию..ти ж
такий холодний..
живіт запав..напевно,ще й
голодний...
ходи,я вже на стіл накрила....
Ходи ,тебе чекає вся
родина."...
А люди кажуть ,що здуріла...
що мертву так трясу дитину...
Та, що ті люди...що вони там
знають...
Мій син-герой...
ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ...
